Що таке шкільний семінар та як його провести
В. М. Янова
Аналізуючи психолого-педагогічну літературу, можна зробити висновок, що на практиці вчителі використовують уроки-семінари. Проте часто вчителі плутають семінари-дослідження з навчальними конференціями. Так, навчальна конференція є різновидом семінару.
Семінари відрізняються від навчальних конференцій колективним обговоренням результатів самостійних досліджень учнів.
Семінар — форма організації уроку, коли школярі самостійно вивчають матеріал за різними джерелами інформації, колективно обговорюють результати своєї роботи над певною проблемою або темою під керівництвом учителя.
Під час підготовки до семінару-дослідження учень вивчає результати теоретичних досліджень, складає бібліографію з теми, збирає та аналізує фактичний матеріал, ознайомлюється з документами й оформлює результати самостійної роботи написанням реферату, доповіді на певну тему або проблему.
Згадаймо слова відомого педагога А. Дістервега: «Привчай учня працювати... Привчи його до думки, що неможливо інакше, ніж власними силами, щось засвоювати, щоб він самостійно думав, шукав, проявляв себе, розвивав власні приховані сили, формував у собі стійку людину».
Семінарські заняття дають можливість використовувати інформацію, самостійно здобуту з різних джерел; у суперечках і дискусіях поглиблювати й систематизувати знання; формувати пошукові і дослідницькі навички учнів; відстоювати свої погляди; здобувати навички публічних виступів; готуватися до участі в громадському житті і продовження освіти.
Але головна мета семінарів — формування вміння самостійно працювати. З усіма перевагами семінар має недоліки.
Недоліки шкільних семінарів
1. Формалізм
Уникнути його можна, якщо реферати й доповіді будуть результатом самостійного творчого мислення, а не тільки списування й читання вголос. Бажано, щоб, готуючись до семінару, учень опанував нові вміння: робота з книгою, аналіз прочитаного, відбір головного для доповіді, зв’язний виклад думки, розповідь з пам’яті.
Викладач повинен звернути увагу учнів на необхідність глибоко ознайомитися з проблематикою семінару, на неприпустимість механічного переписування матеріалу з одного-двох джерел, використання чужих конспектів чи плагіату Internet-інформації. Неприпустиме перетворення семінару на механічне заслуховування підготовлених доповідей, тому що так культивують пасивність учня.
2. Пустодзвонство
Наявність у виступах чимало фактів, тез, що не стосуються теми. Словесна парадність не виховує, а привчає старшокласників до брехні й лицемірства. Тож учитель не повинен цього заохочувати. Семінар найдоцільніше застосовувати на уроках розширення та поглиблення знань.
Така навчальна дослідницька робота передбачає низку особливостей, зокрема вміння учнів систематизувати знання, відбирати потрібну інформацію, формувати тези, писати доповіді, аргументувати основні положення та виступати перед аудиторією. А найголовніша особливість, яка відрізняє семінарські заняття від комбінованих уроків, — це самостійність у самоорганізації, опрацюванні літератури, написанні своєї доповіді.
Особливості підготовки і проведення семінарських занять у школі:
- важлива роль учителя під час підготовки семінару;
- допомога вчителя в роботі з літературою, проміжний контроль;
- не всі питання, що виносять на обговорення, готує весь клас: учнів можна поділити на групи, у яких працюватимуть тільки над одним питанням;
- обсяг основної літератури зведений до мінімуму, а в додатковій літературі чітко слід указати сторінки до кожного питання;
- доступність джерел інформації (бажано, щоб література була в класі або шкільній бібліотеці);
- проблеми, винесені на обговорення, мають бути ключовими й посильними для учнів;
- протягом місяця не можна проводити більше двох семінарів;
- у дні семінарських занять не рекомендовано проводити контрольні роботи.
Семінари бажано проводити починаючи з 9 класу, бо до цього віку учні набувають певних умінь і навичок, необхідних для проведення таких заходів, а саме: уміння аналізувати художній текст; працювати з довідковою літературою; володіти монологічним і діалогічним мовленням; створювати усні й письмові твори.
Основні етапи семінару
1. Підготовчий етап
Передбачає складання плану роботи на заняття, вибір питань для обговорення, підготовку списку рекомендованої літератури, здійснення розподілу завдань для самостійного опрацювання учнями в позаурочний час, стимулювання мотиваційної діяльності учнів.
2. Навчальний етап
Або власне самостійна робота школярів, полягає в опрацюванні джерел наукової економічної інформації, її узагальненні та систематизації у вигляді повідомлення, виступу, доповіді, аргументуванні основних положень проблеми тощо.
3. Контрольний етап
Передбачає безпосереднє проведення семінарського заняття.
На першому етапі проведення семінарського навчання вчитель повідомляє адміністрацію школи про цей захід, термін його підготовки і проведення та домовляється з учителями-предметниками про зменшення обсягу домашніх завдань для конкретного класу.
Дослідницьку роботу учнів у підготовці до семінару організовують індивідуально або у складі груп. Семінар буде цікавим, якщо окрім доповідачів організувати групу опонентів. Опоненти попередньо ознайомлюються з основними положеннями виступів учнів, готують питання, рецензують виступи.
Ефективно розподілити учнів на команди (3–5 учнів). Кожна команда заздалегідь (за 2–3 тижні до проведення семінару) отримує тему, згідно з якою школярі мають підготувати доповідь до семінару. Доповідь має бути розподіленою між учасниками команди таким чином, щоб кожен продемонстрував свою роботу й міг бути оцінений. Доповідь має бути проголошеною (не прочитаною з написаного) і проілюстрованою (малюнки, портрети, схеми тощо). Кожна команда повинна підготуватися до запитань опонентів (визначає викладач), а також підготувати критичні запитання до опонентів.
Вибираючи тему семінару, педагог складає план його проведення, продумує форми самостійної роботи, формує навчальні групи, організовує самопідготовку учнів, консультації, контролює роботу опонентів. Тему семінарського заняття слід повідомити заздалегідь.
На дошці вчитель записує тему семінару, епіграф, план. Бажано влаштувати виставку цікавих учнівських доповідей, конспектів, рефератів або тематичну виставку книжок.
До проведення семінару слід залучити й шкільну бібліотеку. Добре, коли учні можуть одержати консультацію бібліотекаря про те, як працювати з каталогом, як робити виписки з журналів і газет тощо.
На другому етапі — навчальному — учні формують навички самостійної роботи щодо добування інформації з різних джерел, систематизації її тощо. Для успішного результату семінарського заняття важливо вміло організувати й методично забезпечити самостійну роботу учнів. Формування вмінь і навичок самонавчання школярів забезпечує надійну підготовку до третього етапу семінару. Навчальна самостійна діяльність учнів матиме зміст, а рівень самостійності підвищиться, якщо в кабінеті створити куточок підготовки до семінару. Саме тут учні зможуть дізнатися про тему семінару, коли він запланований, де відбудеться, о котрій годині, а також побачити список сформованих навчальних груп, з’ясувати, кого обрано опонентами. Учитель розміщує план проведення заняття, список рекомендованої літератури, методичні пам’ятки «Як готуватися до семінару», «Як працювати з книжкою», «Як писати виступи», графік групових консультацій тощо.
Учитель має постійно контролювати дії школярів, щоб здобути інформацію про те, як проходить процес самостійної роботи, своєчасно виправити помилки учнів, відкоригувати процес самостійного засвоєння матеріалу. Під час самостійної навчальної діяльності школярів педагог не втручається в розв’язання проблеми, поставленої перед учнями, відкрито не контролює їхніх дії. Він організовує діяльність класу, спрямовує пізнавальний процес, створює необхідні умови й настрій, стимулює позитивні мотиви, творчість, керує учнівським самоуправлінням.
Третій етап шкільного семінару — контрольний, на якому школярі в урочний час демонструють результати своєї самостійної діяльності. Структура проведення контрольного етапу семінарського заняття може бути такою:
1) вступне слово вчителя (7–11 хв);
2) власне семінар (виступи учнів) (15–20 хв);
3) обговорення (9–12 хв);
4) заключне слово вчителя (6–10 хв).
Учитель розпочинає заняття, повідомляє тему й завдання семінару, розкриває зміст обраної теми. Жодні додаткові організаційні питання не вирішують, усе має бути обговорено на консультаціях, у позаурочний час.
Отже, учитель визначає порядок проведення заняття, дає поради, скеровує хід семінару, ставить навідні питання, бере участь в обговоренні доповідей, робить влучні репліки, посилання на авторитетні джерела, доповнює виступи, оцінює виступи, підбиває підсумки семінару.
Для школярів важливо не тільки знайти цікавий і корисний матеріал, а й доступно викласти його, зацікавити товаришів. Учні використовують методичні поради вчителя й готують свої доповіді за таким зразком: «Скориставшись «формулою Квінтіліана», ви маєте написати доповідь, що триватиме до 6 хв і висвітлюватиме інформацію про те, хто? що? де? як? коли? для чого? (Квінтіліан Марк Фабій — римський оратор і теоретик ораторського мистецтва, який створив курс античної риторики)». На заняттях не слід розглядати більш як 3–4 доповіді.
Обговорення доповідей має проходити жваво. Для цього вчитель заздалегідь готує навідні питання й алгоритми обговорення. Наприклад, обговорення можна побудувати за таким зразком:
1. На яку тему була доповідь?
2. Про що ви дізналися?
3. Які засоби навчання були використані доповідачем?
4. Чи доповідач припустився помилок? (Аналіз помилок та їх виправлення)
5. Які доповнення є у вас?
З метою економії навчального часу зразок побудови обговорення вивішують на дошку.
Оцінювання навчальних досягнень учнів
Оцінка відіграє не останню роль. Учитель заздалегідь попереджає учнів, що оцінки виставлятиме лише достатнього та високого рівнів. У разі невдалого виступу роботу учня можна не оцінювати.
Отже, застосування семінарських занять у загальноосвітній школі на уроках сприяє формуванню навичок самоосвіти, зростанню активності учнів на уроці, підвищенню рівня навчальних досягнень, формуванню позитивної мотивації до предмета.
Що таке шкільний семінар та як його провести // Класному керівнику. Усе для роботи. — Х. : ВГ «Основа». — № 2 (50), 2013. ВГ «Основа»