П’ять кроків до їхніх сердець або поради молодому вчителю

І. І. Йовенко, СЗШ № 320, м. Київ 

Учитель, який передає дитині

лише знання, — це ремісник,

той, хто виховує характер, —

справжній митець у своїй справі.

Софія Русова

 ВГ «Основа»

 

У своїй статті я не написала нічого нового чи не вивченого колегами раніше. Усе нижче наведене давно обговорювали видатні педагоги, і мої думки є продовженням, а можливо і підсумком різних педагогічних думок, але все ж, сподіваюсь, це буде актуально для молодих колег — класних керівників та тих молодих студентів і вчителів, які мають сумнів чи зможуть вони бути гідними непростого звання «Класний Керівник».

У більшості випадків класний керівник, що вперше бере клас, окрім теорії, вивченої в педагогічному університеті, уявлення не має, що таке «КЛАС». «КЛАС» — не приміщення з меблями, а окремі особистості, ще, на наш погляд, маленькі, а на ЇХНІЙ достатньо дорослі і самостійні люди (особливо, якщо ВОНИ — підлітки).

Діти-підлітки — це своєрідний рентген. Вони просвітять кожен міліметр твоєї сутності, слабкі і сильні твої сторони, випробовуватимуть твій характер на міцність і зроблять СВОЇ незаперечні висновки. Ходити «під маскою» — не вдасться!

Пропоную п’ять перших правил, які має засвоїти вчитель, щоб досягнути успіху і отримати задоволення від своєї роботи.

 

Правило 1: Перше незаперечне правило у характеристиці якостей

класного керівника має бути любов до дітей.

 

Людина без серця — як авто без двигуна, без цієї деталі вчитель не може існувати в школі. Якщо ви обрали професію вчителя з незрозумілих причин і діти лише роздратовують вас, ви почуваєтесь «на висоті», лише коли ставите в журнал «2», — Вам терміново потрібно йти зі школи на благо не тільки учням, але й собі.

Діти — це ще й своєрідний барометр та термометр. Вони дуже гостро відчувають тиск, тепло, крижану завісу перед ними. Вони емоційно реагують на все, що на ЇХНІЙ погляд є неправильним та несправедливим.

Беручи класне керівництво, потрібно пам’ятати, що ти відповідальний не тільки за фізичний стан твоїх маленьких друзів, але й за стан їхньої душі.

 

Правило 2: Ви маєте бути психологом, не обов’язково з дипломом.

 

Але придивіться до кожної дитини окремо, індивідуально. Кожна дитина неповторна із своїми плюсами і мінусами, ними во на й унікальна. Оцініть і зрозумійте її індивідуальність, покажіть, що ви до неї щонайменше небайдужі — вдячність Ви отримаєте натомість. Зрозуміти індивідуальність кожної дитини — непроста річ. Індивідуальні бесіди, різного плану психологічні тести на виховних годинах, а краще — спільна праця (прибирання класного приміщення, пересадження квітів, суботники в школі, виготовлення шпаківень чи стінної газети) допоможуть зрозуміти і колектив класу в цілому і кожного учня окремо. Ніде краще не видно людину, ніж у простій, звичній ситуації, а саме під час праці.

 

Правило 3: Поважайте іншу думку, підтримуйте дітей у їхніх починаннях.

 

Радійте їхнім успіхам і не дозволяйте впадати у відчай при поразках. Надайте можливості для самовираження. Нехай самі зроблять висновки своїх вчинків. Але завжди наче прихованою камерою спостерігайте за ними і допомагайте пливти у правильному руслі. Опіка не має бути нав’язлива та яскраво виражена, тому що як червоний колір дратує бика, так і вона теж дратуватиме і не тільки дітей, але й колег поруч.

 

Правило 4: Пам’ятайте: ви виховуєте не тільки учнів, але і їхніх батьків, родичів.

 

Зі мною погодяться більшість колег, що якщо Ви маєте все, щоб працювати з учнями, а батьків минаєте своєю увагою, працювати Вам буде важко. Батьки — це ті ж діти, але мають дорослий вигляд. Вони теж можуть бути безпорадні у питаннях виховання своєї дитини і потребувати вашої допомоги, поради, навіть, якщо батьки за віком старші за Вас. Перші батьківські збори — це неймовірне хвилювання, страх, але уявіть, що перед Вами не Олена Петрівна, а її Сашко чи Леся, що перед вами ваші учні, які чекають і хочуть почути від вас, які вони хороші, чемні, розумні. Не слід перед всіма батьками вичитувати когось із учнів і вказувати на погані оцінки. Краще випишіть кожному з батьків результати навчання їхнього чада на окремий аркуш, обов’язково похваліть кількох учнів із кращими результатами та досягненнями. Скажіть, що потрібно зробити решті, щоб і в них були такі ж результати. Знайдіть щось хороше, за що ви можете похвалити кожну дитину, адже Ви з нею працюєте, виховуєте. Коли є на те потреба, попросіть лишитись після зборів батьків, до яких є окрема розмова, а ще краще — не відкладайте до батьківських зборів, а телефонуйте батькам «по гарячому», коли тільки виникла потреба, і вирішуйте питання індивідуально. І тоді ваші батьківські збори спричинятимуть і у вас, і у ваших батьків тільки позитивні емоції.

 

Правило 5: Не бійтесь звертатись по поради до старших досвідчених колег, адміністрації школи.

 

Якщо Вам потрібна допомога, зверніться по неї. Вчитися — не соромно, соромно, на мій погляд, коли класного керівника КЛАС сприймає як формальну фігуру, секретаря, що відмічає ЇХНЮ присутність у класному журналі і заповнює інші, для НИХ зовсім не потрібні папери.

Заходячи в клас, Ви отримуєте неймовірний заряд енергії і неважливо, що на кінець дня Ви страшенно втомлені і вдома у Вас багато справ. Ви отримуєте задоволення, коли Ваші діти мають успіхи, нехай і не завжди значні. Вас проймає тепло і оповиває вдячністю, коли учні Вам посміхаються, обнімають, висловлюють свою подяку — ВИ НА СВОЄМУ МІСЦІ!

 

Джерело: Класному керівнику. Усе для роботи, №3 (51), березень, 2013 р. ВГ «Основа»

Усі статті

Закрити

Створити подію

в
Закрити

Звернутися до адміністратора